Військові, як інструмент політичної агітації.
24.05.2019 11:05
Чим ближче парламентські вибори, тим більше махінацій! Національна поліція зареєструвала понад півсотні кримінальних проваджень щодо порушень виборчого законодавства на виборах президента. І це - тільки початок.
Чого очікувати далі? І чи готові українці продавати свої голоси? Феруза Бегматова провела справжнє соціологічне дослідження та експеримент із проплаченим мітингом за участі військових. Що з того вийшло - дивіться далі.
Ми вирішили влаштувати мітинг. Але не просто скликати всіх нероб столиці, а запропонувати свідомим прихильникам одного політичного табору - постояти за інтереси... іншого.
"У нас конституційна акція!"
Дев'ята година ранку. Активісти вже мітингують.
"Ми робимо справедливу і корисну справу!"
Саме їм ми і пропонуємо перейти на інший бік - за помірну плату.
"Може, підете з нами?"
Ми сподівалися на обурення, але натомість - усіх хвилювало лише одне
"Якщо я прийду, мені скільки дадуть - 200 грн? - А там хто буде платити?"
Професійні мітингувальники перевіряють свій щільний "робочий" графік:
"Тут перерва та продовження, а там - до 12 і можна йти, так?"
Вони усе ж знаходять вікно між акціями і для підтримки своїх опонентів. Виявилося, що й сюди активісти прийшли не заради голої ідеї.
"Оплата буде зразу на карту".
Для когось вибори - це змагання, для когось - політичне шоу, а для них - годівниця. Тут працює ціла команда "вуличних активістів" Новачкам нагадують основну заповідь мітингувальника: Ідея - понад усе:
"Всі активісти і за ідею, ніхто нічого не платить!"
Плакати вище:
"Можете взяти плакат, а то руки змерзли. - Мы только отдали, не-не-не!"
І головне, участь у цих проплачених акціях - цілком законна. Хоча 2015 року організаторів таких заходів хотіли навіть позбавленням волі до 3 років карати. Та цю ініціативу не підтримали. Зараз жваво обговорюють інший законопроект - про посилення відповідальності за підкуп виборців.
"Потрібно розуміти, що підвищення відповідальності, це не завжди збільшення років, це в першу чергу забезпечення невідворотності покарання", - зазначила Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі "Опора".
Адже на практиці за подібні злочини ніхто за ґратами не сидить. Хоча вироки - є.
"Є близько 80 вироків, але більшість з них, що стосуються підкупу вони отримували тюремні ув'язнення. Але з відтермінуванням, коли громадянин в силу тих чи інших обставин отримує не виправдальний вирок, а ті самі 3 роки обмеження волі, але вирок не вступає в дію", - говорить Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі "Опора".
Найгучнішу справу має розглянути апеляційний суд.
"П'ять з половиною років отримала жінка, що передавала 600 грн. за голоси", - говорить Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі "Опора".
Та поки - це лише ініціатива. Тож чи лякає це охочих продати чи купити голос? Ми вирішили це перевірити. Проводимо опитування! Аби респонденти були максимально щирі - все відбувається анонімно та без камери.
"Як ви вважаєте - якої суми було б достатньо, щоб ви віддали свій голос за конкретного кандидата?"
Ми обдзвонили десятки людей.
Приблизно третина - проявили свою громадянську позицію, і одразу вказали, куди нам іти:
"Не звоните!"
Ще третина була обурена лише... ціною за голос!
"Девушка, такие цены давно никто не предлагает!"
Решта - погодилися заробити грошей за "галочку" в бюлетені.
"Ну, думаю, 5 тисяч!"
Таке ж опитування ми провели і з іншими виборцями - ізраїльськими. Їхня країна - теж напередодні виборів. У них за торгівлю виборчими голосами покарання приблизно, як і в нас.
"До 5 лет тюремного лишения, либо высокий админштраф", - зазначає Габриель Рижинашвили, заступник голови міста Арад.
На питання - за скільки вони готові проголосувати за певного кандидата, від ізраїльтян ми отримали лише два варіанта відповідей:
"Мы - люди порядочные"
"У нас цены не меняются"
Подібне опитування ми провели і в Європі. В Бельгії вибори відбулися нещодавно - цієї осені. Та тут люди навіть не пам'ятають, коли востаннє їм щось пропонували за голос.
"Я не пам'ятаю такого, і я вже чимало прожив. Ні, не думаю, що тут таке можливо", - говорить Андре, бельгієць.
"Ніколи в житті такого не зустрічав, не чув про таку практику і не думаю, що вона могла б спрацювати тут у Бельгії", - переконаний Себастьян, бельгієць.
У Бельгії навіть експерти відповідають просто: торгувати голосами тут не прийнято.
"У сучасних демократіях, наприклад в Німеччині чи Бельгії, було б дуже складно організувати масштабну купівлю голосів непомічено. На Балканах, у країнах поза ЄС - зовсім інша історія. Там голоси скуповують масово, десятиліттями. Навіть у західних Балканах - Румунії, Болгарії, Албанії", - зазначив Роланд Фроденштайн, керівник відділу досліджень центру WILFRIED MARTENS.
Єдине, з чим відносно нещодавно стикнулася Бельгія - це віртуальна купівля голосів.
"У Моленбеку - одному із центральних районів Брюсселя, де живе багато мусульман, - десятиліттями був мер-соціаліст, який пообіцяв цим виборцям: "я дам вам великі субсидії від уряду - на школи і центри, - і не буду розбиратися, чим саме ви займаєтесь у своїх мечетях". За нього голосували, і він залишався при владі 20 років. А потім певні люди з цих мечетей радикалізувались настільки, що виховували терористів, які влаштували вибухи в Брюссельському аеропорту. Це був прямий наслідок політики так званого віртуального скуповування голосів", - підкреслив Роланд Фроденштайн, керівник відділу досліджень центру WILFRIED MARTENS.
У всьому цивілізованому світі виборчий бюлетень вважають реальною можливістю людей впливати на політичну ситуацію в країні.
Та в Україні це поки що... бізнес - де військові є інструментом політичної агітації, виборчий голос ходовим товаром, який одні заради політичних амбіцій готові купувати, а інші - продавати.