«Путінський євроскоморох»
10.01.2017 11:33
Немає огиднішого явища в політиці, ніж націоналіст, який працює на імперію.
Нещодавно відомий польський політик і політолог, євродепутат і багаторазовий претендент на крісло президента Польщі, випускник Варшавського університету Януш Корвін-Мікке видав сенсаційну заяву, наголосивши на тому, що Росія значно ближча до Польщі, тобто до поляків, ніж до німців та українців, які нібито мають до РП територіальні претензії, а в Україні ще й голосують за бандерівців.
Виступаючи на польському популярному телеканалі ТУ24, він постійно підкреслював, що Україна і Німеччина є для нього ворогами. Цей політик, крім того, є ще чемпіоном Польщі по бріджу і очевидним є те, що методи картярства він переносить в політику і це заполонило його шовіністичний розум. Я. Корвін-Мікке вважає себе консервативно - ліберальним політиком і очолює партію «Конгрес нових правих». З назвою його політичної сили можна погодитися , що це «нові праві». Тобто куплені і заангажовані Путіним « праві « сили». Ми взяли в лапки це слово, бо нині в Європі нема правих, про що ми уже писали в попередніх публікаціях. Всі ці «праві» і «ліві», зрештою куплені Кремлем, і є гнучкими провідниками політики Путіна на європросторі і в ставленні до України є різко негативним, а агресію Росії – захоплення Криму і частини Донбасу сприймають як об’єктивний процес і стверджують, що Росію не слід називати агресивною країною. За такі заяви цьому сумнозвісному депутатові має бути закрита дорога в Україну раз і назавжди.
Януш Корвін-Мікке є прямим ворогом нашої держави, адже він є офіційною особою і представляє в Європарламенті партію , що є однією з польських політичних середовищ. Його заяви аж ніяк не сприяють зближенню України і Польщі перед загрозою з боку Росії, зрештою він своїми необдуманими месиджами підриває авторитет РП в очах ФРН і НАТО, бо ллє колаборантську водичку на московський імперіалістичний млин. Зрештою, Європарламент уже позбавляв права голосу Корвіна-Мікке за те, що він вдарив євродепутата Міхала Бону.
У сусідній Польщі таких політиків не бракує, але відрадно те, що вони не визначають політичного шляху РП, хоч заважають прискореному зближенню обох держав.
А тепер, шановний читачу, подивимося на «щиру» дружбу Речі Посполитої і Російської імперії та радянсько-російської імперії у ХХ- ХХІ століттях, керуючись виключно фактичним матеріалом, що стосується польсько-російських взаємин на протязі кількох віків. Ці факти перекреслюють заяви Корвіна-Мікке, який, очевидно, став активним проповідником ідей Путіна в Польщі та Європарламенті, очевидно також, не безкоштовно.
Польський патріот, який знає історію своєї країни, таких заяв робити не буде, навіть з нелюбові до України.
Отже, як тільки Московська держава почала міцніти, її першим ворогом стала Річ Посполита. І так триває по сьогодні. Заграючи з козаками, і в тому числі з Б. Хмельницьким, Московія старалася таким чином ослабити РП і натомість самій загарбати українсько-білоруські землі, що в кінцевому результаті і сталося. Вже в 1649 році в Україну прибуло перше російське посольство на чолі з Г.Унковським. Як кажуть процес пішов. І нарешті, 1 жовтня 1653 року Земський собор в Москві прийняв рішення включити Україну до складу Московії, а вже в квітні 1654 року Москва почала наступ на Смоленщину та Білорусію. Далі тривали суцільні війни проти Польщі і постійні втрати РП українсько-польських земель. Вже тоді нерозважлива польська шляхта не зрозуміла агресивної суті Росії. Результат не забарився. Загинула Україна, загинула і Польща. Тарас Шевченко чітко визначив недолугу політику РП щодо України.
Та найбільшого удару завдала Росія Польщі в часі трьох поділів країни а вже після наполеонівських воєн, Росія загарбала і етнічні польські землі разом із Варшавою.
Польські повстання 1831-1832 і 1863-1864рр. були придушені з особливою жорстокістю. Про це чомусь «забув» згадати п.Корвін-Мікке. Особливо страхітливих втрат зазнала Польща від російсько-більшовицьких сатрапів у ХХ ст. Понад один мільйон поляків загинуло у 20-40-х роках цього ж століття від рук більшовиків і лише неймовірні зусилля всієї нації на чолі з Пілсудським і разом з українцями, зуміли зупинити навалу Будьонного на Варшаву. А ще раніше, тут під Варшавою, у 1794 році від рук російських карателів, на чолі з далеко не доблесним О. Суворовим, було закатовано кілька десятків тисяч мирних жителів Польщі. Далі була Катинь і десятки років московського контролю над Польщею. І нарешті - Смоленськ! Про все це добре знає Януш Корвін-Мікке і його побратими ненависті, відпрацьовуючи юдині срібняки, виділені Путіним. І це не сприяє подальшому міжнародному зміцненню авторитету Польщі.
Аналіз цим заявам мав би дати звичайний польський обиватель. А на рівні держави – спецоргани РП і відкликати цього московофіла з Європарламенту, тим більше, що він взяв на себе обов’язок бути рупором проти польської та європейської демократії.
Все більше і більше поляків стає на шлях політичного та фінансового співробітництва з Москвою. Колись польські демократи і революціонери торували шлях у Сибір в кайданах, воюючи з російськими загарбниками за волю і свободу Польщі. Нинішні польські праві успішно поєднують гонорову мелодію «Єще Польска нє згінєла…» з шелестом «зелені», що щедро пливе з поза стін «древнєго Кремля»
Та нарешті у Польщі влада взялася за так званих «правих», що є непримиренними українофобами. Польські спецслужби заарештували лідера партії «Зміна» Матеуша Піскорського, проросійського політика, екс- депутата польського сейму, який дозволив собі заявити, що «бандерівці - це не національність, а психічна хвороба». Цей промосковський санчо панса і юда має отримати те, що заслужив, як і його «зачаровані на схід» друзі.
І.Федик