Про месeджі, які намагаються нав’язати світові путінські апологети
15.03.2017 14:51
Аналіз дій Кремля вкотре підтверджує тезу про те, що разом з воєнною агресією інформаційна війна є одним із головних засобів реалізації імперських планів В. Путіна. Поглиблений моніторинг інформаційних «продуктів» кремлівської пропагандистської машини дозволяє виокремити низку месeджів, які намагаються нав’язати з Москви трьом основним «реципієнтам» інформаційно-психологічної обробки — європейській спільноті, російському суспільству й частині українських громадян.
Триєдине завдання цинічної і масштабної інформаційно-пропагандистської роботи російської влади та ЗМІ спрямовано на: дискредитацію української влади; провокування населення на антиурядові виступи через «гуманітарну катастрофу» на Сході України, а також на підтримку сепаратистських сил (рухів) в окремих регіонах нашої країни.
Так, провокуючи в українському суспільстві антивладні настрої, адепти путінського режиму вдавалися до спекулятивних заходів з падіння курсу гривні (у т. ч. шляхом виведення з країни валютних активів), намагалися сіяти панічні настрої серед населення (скупка валюти за завищеним курсом, закупівля понаднормових обсягів продуктів першої необхідності — борошно, цукор, сіль, олія тощо) та організовували акції, що здатні призвести до переростання мирних протестів у силові зіткнення з правоохоронцями.
З цією метою у соціальних мережах активно створюються і розширюються тематичні проросійські групи в різних регіонах України, що об’єднуються українофобією або антиурядовою риторикою. Модератори цих груп одночасно є координаторами масових акцій протесту, що мають не стільки соціальну, скільки сепаратистську спрямованість. Зрозуміло, що куратори з Луб’янки, Ясєнєво і Хорошевки намагаються всіляко приховати свою причетність до антиукраїнських блог-платформ на Сході і Півдні України на зразок «Славянского треугольника», «Антимайдан/Николаев/Южный фронт», «Фонда помощи Новороссии», «Против ОУН-УПА», «Центра координации Новая Русь» та інших.
Продовжується фінансова та матеріально-організаційна підтримка проросійського неурядового сектору в Україні через «Россотрудничество» і «Фонд публичной дипломатии им. Горчакова», що фінансують російськомовні громади і об’єднання «прихильників канонічного православ’я» та «Руського мира», підтримують діючі та створюють нові псевдоєвропейські проекти, які офіційно пропагуватимуть ідеї євроінтеграції та водночас критикуватимуть чутливі аспекти внутрішньої й зовнішньої політики офіційного Києва, закликатимуть до «реальної участі пересічних громадян в управлінні країною» та до «створення регіональних автономій».
На Луб’янці фіксується також активізація кураторів «православного» напрямів політики Москви. Зокрема, російські спецслужби реалізують варіант щодо активного використання релігійного чинника, передусім можливостей та потенціалу РПЦ (відділ УПЦ МП по взаємодії зі збройними силами, гуманітарна місія «Милосердя без кордонів») з метою маніпуляції настроями пастви та спонукання її до «захисту своєї віри». При цьому російська сторона намагається поширювати звинувачення Києва у «спробах захопити храми Української православної церкви МП» й трактувати їх як порушення Мінських домовленостей.
На Заході російська дипломатія, спецслужби і пропагандистська машина зосереджують свої зусилля на обмеженні рівня міжнародної підтримки України, недопущенні надання українським Збройним Силам високоточної та летальної зброї, відміні/пом’якшенні санкцій Заходу.
Першочерговим пріоритетом для Кремля залишається зміцнення проросійського лобі в Європі. При цьому Москва, головним чином, орієнтується на колишніх сателітів соціалістичного табору — Угорщину, Болгарію, Балканські країни, а також Грецію, які можуть стати авангардом зростаючого «опору» проти жорсткої лінії ЄС щодо Росії. Вказане обумовлене можливістю маніпулювати невдоволенням населення невисоким, у порівнянні з іншими країнами ЄС, рівнем життя, а також використанням як важеля впливу енергетичного чинника.
Особливо популярним напрямом для кремлівських пропагандистів стало підбурювання європейських виробників, що потерпають від політики санкцій проти Росії, до посилення тиску на національні уряди з метою блокування впровадження нових санкцій та зняття частини чинних обмежень, а також масоване використання відкритих і закритих конференцій, круглих столів та замовних публікацій європейських політиків та експертів для збільшення рівня підтримки населенням країн-членів ЄС радикальних політичних сил, які критикують Брюссель і США за тиск на РФ.
В ООН заходи з дискредитації нашої держави передбачають закріплення міфологеми про виключно «внутрішній конфлікт в Україні» й перекладання відповідальності за ситуацію на керівництво нашої країни. Аби не допустити збільшення допомоги з боку західних держав і міжнародних фінансових організацій поширюються тези про «використання українською владою допомоги міжнародних фінансових інституцій для ескалації військових дій на Донбасі
У медіапросторі країн СНД російська сторона поширює «спеціальні» інформаційні продукти задля ідеологічної обробки населення цих держав у контексті «вигідності й безальтернативності» інтеграційних процесів з РФ, а також доведення до місцевих правлячих еліт ідеї недоцільності розширення Азербайджаном, Туркменістаном, Узбекистаном та Казахстаном співпраці з Україною (є важливим елементом у стратегії Кремля щодо економічної дестабілізації ситуації в нашій державі).
Водночас внутрішньоросійська пропаганда вже не потребує «надкреативності» —російський обиватель легко поглинає міфи про «київських карателів, людожерів, кровопивць, вбивць» тощо. Практично кожний пересічний росіянин впевнений у «змові західних країн», що начебто не вважають Росію рівноправним партнером і навмисно намагаються дестабілізувати ситуацію в країні для усунення В. Путіна від влади.
Традиційно сплески кремлівської пропаганди відбуваються в період відзначення «знакових річниць», таких як: «кримський референдум та возз’єднання півострова з РФ», «події в Одесі та Маріуполі», «святкування Перемоги у Великій Вітчизняній війні»), «катастрофа малайзійського Boeing» тощо.
Як бачимо, апологети В. Путіна мають достатньо приводів для «змагання» у створенні зразків надпатріотичної брехні для внутрішнього і зовнішнього «споживання».