Пофамільно. Хто роздмухує в Польщі антиукраїнську істерію

17.08.2017 11:43

Проросійські організації та медіа в Польщі — це далеко не Раша Тудей в Америці, тут гра більш тонка. Україні, як державі і суспільству, варто звертати увагу на діяльність описаних персонажів і тиснути на офіційну Вашаву, щоб вона займала чітку позицію у внутрішній політиці.

В кінці лютого волонтери міжнародного співтовариства «InformNapalm» разом з українськими хакерами опублікували листування про підготовку антиукраїнських акцій у Польщі боруса Олександра Усоуского з різними діячами в Росії, задіяними у війні на Донбасі. І хоча Усоуский є персонажем досить комічним, важливо, що і Затулін, і Малофєєв йому відповідають, а значить — зацікавлені в такій «розробки» польсько-українських відносин. Викладена в лютому листування — це лише верхівка айсберга, а ось що під водою — викладено нижче.

Але перед тим, як показати конкретні приклади російської пропаганди в Польщі, розвію кілька міфів. Мені, людині, яка багато років живе у Польщі, неодноразово доводиться чути такі тези від українських журналістів та експертів — хоч вони є невірними, але в них вірить більшість українського суспільства.

1. Напруга в польсько-українських відносинах почалося з приходом до влади в Польщі партії «Право і справедливість» восени 2015 року.

Ні, щоб створити це напруга, систематично працювали з кінця Майдану і з початком війни в Донбасі. Тоді почалися постійні напади на українців у Польщі та місця української пам’яті (влітку 2014 року знищений пам’ятник УПА на кладовищі села Грушовичи на сході Польщі — вандали написали на пам’ятнику слова «Смерть катам Волині і Донбасу», натякаючи на пропагандистське кліше, мовляв, в Україні і в 1943-му, і в 2014 році орудують «фашисти»). З того моменту в Польщі мало місце кілька інцидентів, проте за ними стоять польські проросійські праві, а не прихильники «Права і справедливості».

Радикали і прихильники «Піс» воюють один з одним. До «Право і справедливість» лише одне питання: «Чому в нападі праворадикалів на українців Польщі партія зайняла пасивну позицію?»

2. Кремль навмисне створив проблеми у польсько-українських відносинах, щоб посварити обидва народу. І так, і ні. Як я вже сказав, російські агенти впливу активізувалися в Польщі в 2014 році, проте вони лише використовували ті проблеми польсько-українських відносин, які існували.

Якщо для українського президента Кучми, який багато років тому, запинаючись і з папірця, читав покаянну за Волинську трагедію, і ці слова були просто чиновницьким кліше, то багатьох поляків, для яких Волинь — це реальна біль — вивела з себе нещирість. Насіння незгоди свої відносини обидва народу посіяли самі, Кремль ними тільки скористався.

3. У Польщі антиукраїнські настрої повсюдні. Теж неправда. Дійсно, напруженість зростає і на громадському рівні.

Однак слід пам’ятати, що кількість громадян України у Польщі з 2015 року зросла в кілька, а то й десяток разів. Соціологи не зафіксували, щоб такий стрибок міграції викликав погіршення ставлення до українців, навпаки, все більше поляків прихильно ставляться до сусідів.

З іншого боку, з-за дій радикальних організацій і через бездіяльність правлячої партії зростає вага ідеології в побутових стосунках поляків і українців. З’являється все більше спікерів, які підміняють поняття «українець» поняттям «бандерівець». Поки невідомо, коли цей процес збере жнива і збере її взагалі.

Проросійські організації Польщі

Відверто проросійських організацій і ЗМІ у Польщі трохи, вони нечисленні, проте все частіше можна побачити в публічному просторі. Мова йде про те, що Росія «підгодовує» ці організації. І саме вони працюють, щоб видобути з небуття стару ворожнечу. Про них нижче.

Партія «Зміна»

Перша і єдина відверто проросійська партія в Польщі. На її відкриття на початку 2015 року хотіли запросити діячів самозваних «Д/ЛНР», проте польські спецслужби заборонили їм в’їзд у Польщу. Головний ідеологічний постулат партії — це те, що НАТО не гарантує безпеки Польщі, такою гарантією є хороші відносини з Росією.

Це новинка на польському політичному ринку, адже досі ніхто не говорив такі речі і тим більше не вірив у них. «Зміна» під час саміту НАТО у Варшаві навіть влаштувала у центрі столиці демонстрацію, зібрала кілька десятків діячів і прихильників партії, вони прийшли під своїми партійними червоними прапорами і здалеку кілька нагадували західних комуністів часів Холодної війни.

«Зміна» — це фактично одна людина, її лідер, Матеуш Піскорський. Він і раніше був помітний у польських правих рухах, а очолюваний ним Європейський центр геополітичних аналізів давно друкував польські переклади кремлівського ідеолога Олександра Дугіна, пропагував право Росії на Крим, Донецьк і Луганськ.

Однак у травні 2016 року Піскорського заарештувало польське Агентство внутрішньої безпеки і досить швидко висунула йому звинувачення в шпигунстві на користь Росії. Документи звинувачення вказують, що Піскорський з 2013 року перебував у постійному контакті з російськими спецслужбами, виконував завдання з лобіювання російських інтересів в Польщі, за це отримував грошову винагороду.

Після арешту партія «Зміна» потрапила в творчу кризу, і не придумавши нічого, крім гасла «Піскорський — перший політв’язень демократичної Польщі», припинила активну діяльність.

Проросійські діячі Підкарпаття

Підкарпаття — це регіон Польщі, який межує з Львівською областю. В регіоні проживає помітне українське національне меншість, тут теж є пам’ятники культури і минулого місцевих українців.

З початку війни на сході України в регіоні посилилося антиукраїнський (читай: проросійське) лобі. Воно, як і у випадку «Зміни», обертається навколо одного прізвища: Анджей Запаловський.

Він є неформальним лідером найбільших антиукраїнських груп і оргназаций в регіоні: в цю неформальну групу входять політики самоврядувань, представники ультраправих організацій, громадські активісти. Саме ці люди стояли за організацією в Перемишлі «Маршу орлят» у грудні минулого року, на якому був зафіксований гасло «Смерть украинцам».

Запаловський, до всього іншого, працює коментатором в польськомовної версії російського радіо «Супутник», його матеріали з критикою офіційної Варшави, яка підтримує офіційний Київ, публікуються теж російською мовою (РІА-Новини, Регнум тощо).

У лютому 2016 року А. Запаловський пропонував побудувати стіну на кордоні з Україною, а кілька днів тому був одним з експертів конференції з приводу акції «Вісла» в Ряшеві: він виправдовував депортацію українців з Підкарпаття в 1940-е роки «необхідністю боротьби з УПА» , інакше на цій території нібито «утворилася Югославія».

Тадеуш Ісакович-Залеський

Священик з Кракова, етнічний вірменин, досить активний в Інтернеті та польських ЗМІ. Проголосив себе духовним опікуном «кресовян», тобто поляків, які підкреслюють своє походження з Галичини, Волині, Полісся або Віленщині. Крім «боротьби з українським націоналізмом», відомий також викриттям педофілії в польському Костелі.

Ксьондз Ісаковіч-Залеський має феноменальне відчуття часу і гарячих тем. Ці таланти, помножені на активність в Інтернеті, зробили його помітною публічною фігурою.

За багато років антиукраїнських заяв він згуртував навколо себе середовище «кресовян», він і вимовляв антиукраїнські тези ще до того, як це стало модним».

Так, в 2013 році, коли Сейм в черговий раз дискутував про Волинської трагедії, Ісакович-Залеський запросив до Польщі Вадима Колесніченка. Так само у часи Януковича-президента ксьондз їздив в Україну на запрошення пов’язаних з Партією регіонів кіл, щоб застерегти від «українських націоналістів, які знищували поляків на Волині.»

Портал Kresy.pl

Найбільш відвідуваний проросійський портал в Польщі, хоча це слово «проросійський» — досить умовне. Це не «Супутник» на польській мові, де радіопрограми виходять з дуже виразним російським акцентом і де провідні переводять на польську мову, що виходить на РІА-Новини.

Kresy.pl — це портал, який створюється поляками і пропонує новини Польщі і світу, однак повна картина цих новин приписана під одну тезу: показати, що Україна — невдалий і «бандерівське» держава, що Польща потерпає від іммігрантів, в тому числі з України, що Польщу знищують «ліваки» і повністю всі існуючі партії парламенту.

Тому час від часу на порталі з’являється ненав’язлива реклама російської армії, яка знищує бойовиків Ісламського держави, то «бандерівців» в Криму і на Донбасі.

Організації націоналістів і Xportal.pl

Досить умовна і узагальнена група. Сайт Xportal, зв’язаний з націоналістичною організацією «Фаланга» — досить подібний у своєму описі попереднього порталу та Дмитру Кисельову, у якого вся міжнародна порядок зосереджена навколо успіхів російської армії в Сирії та Україні.

Однак Xportal можна вважати більш мілітаризованої версією російської пропаганди в Польщі.

Його типовий читач — молодий хлопець, який любить зброю і не вірить в мейнстримную політику: Польщі, Європи, Заходу. Тому поклик душі змушує такого хлопця озброюватися, оздоровлюватися фізично і морально (завдяки публіцистиці порталу) і підтримувати росіян, які борються проти помилок західного світу.

Навіть у своєму логотипі Xportal має зброю

«Фаланга» як організація протестує проти НАТО і проти «зростання українського націоналізму в Польщі». Разом з «фалангистами» на маніфестаціях нерідко з’являються представники іншого націоналістичного руху, «Табір великої Польщі» (польськ. OWP), які, до речі, взяли відповідальність за знищення частини українських пам’яток у Польщі. Ця організація не приховує своїх зв’язків з бойовиками «Д/ЛНР», а її член, слов’янофіл Давид Гудзец, жив в окупованому Донецьку, а зараз веде польскоязычную версію сепаратистського порталу «Novorossia.Today».

До речі, активіст «Табору великої Польщі» Войцех Войтулевич був контактною особою білоруса Усоуского в Польщі. Хоча вони обидва ніколи не бачилися, саме Войтулевич, найімовірніше, познайомив Усоуского з колом польських націоналістів, які симпатизують Росії. Войтулевич нещодавно зізнався, що отримував від Усоуского гроші: проте найбільше — 2000 доларів — на «акцію на українському кладовищі у Грушовичах» (ймовірно, мається на увазі осквернення тамтешнього пам’ятника УПА).

Однак варто мати на увазі: ці середовища досить немногочислены, за підрахунками видання «Gazeta Wyborcza» той же «Табір великої Польщі» налічує біля 100 членів. Однак вони проводять гучні акції і мітинги, наприклад знищення українських пам’яток у Польщі, або «антивоєнні» (читай: антиукраїнські) мітинги по всій Польщі, які збирають від сили кілька десятків людей.

У той же час частина польських правих, наприклад, з «Національно-радикального табору», співпрацюють з українськими націоналістами і критикують «проросійських польських патріотів».

«Конгрес нових правих»

Це політична партія, на чолі якої стоїть досить відомий скандальний євродепутат Януш Корвін-Мікке, що завжди елегантний і з «метеликом» на шиї — побудував всю кар’єру на відмову від політкоректності.

З одного боку, він заявляє про свою антисистемности, але з іншого не приховує зв’язків з Росією: їздить в окупований Крим або в Чечні Рамзана Кадирова, підтримує проросійських сепаратистів і взагалі все, що скаже Кремль. Однак на польських парламентських виборах його партії не таланило, а от на минулих виборах в Європарламент його політична сила отримала більше 7 відсотків. Варто пам’ятати, що «європейські» вибори у всіх країнах ЄС є досить специфічними через системи своєї організації, а також із-за того, що на них голосує досить мала частина суспільства.

До речі, єдиним польським євродепутатом, який голосував проти «безвиза» для України, був Михайло Марусяк, якраз член «Конгресу нових правих».

На логотипі «Конгресу нових правих» зображений фенікс, колористику якого без коментаря залишаю тут.

Мейнстрімні ЗМІ

Це, ймовірно, найбільш болюча тема. На початку цього року багато в Польщі здивувалися, коли побачили на обкладинці святкового січневого номера популярного тижневика «DoRzeczy» заголовок інтерв’ю з Олександром Дугіним. Нещодавно цей же тижневик вийшов з додатком згаданого мною ксьондза Ісаковича-Залеського на тлі знищених в Україні польських пам’ятників з написом: «Українців треба контролювати».

Це обкладинка номера, що вийшов після нападу на польське консульство у Луцьку. Незважаючи на запевнення і польських, і українських чиновників у тому, що в нападі замішана Росія, тижневик, який знаходиться в п’ятірці лідерів продажів у Польщі тижневиків, публікує інтерв’ю, в якому викладено багатовікові «провини» українців.

Крім того, в Польщі в 2017 році антиукраїнських діячів не гребують запрошувати ультракатолический телеканал «TRWAM» і журнал «Nasz Dziennik». Всі ці ЗМІ важко звинуватити в проросійських симпатіях — вони 7 років поспіль пишуть про російському замаху на польський урядовий літак в Смоленську з президентом Лехом Качинським на борту.

У цьому випадку редакції, швидше за все, вирішили використовувати і антиукраїнські, і антиросійські настрої частини польського суспільства. Не має значення, що антиукраїнські речі говорить людина, відверто пов’язаний з Росією: головне, що читач хоче бачити такі речі.

І це зміни, що відбулися в останні місяці в Польщі. Проросійські активісти, які колись були персонами «нон грата» в головних ЗМІ Польщі — іноді, правда, їх використовували як «другу сторону», — нині стали самостійними спікерами, особливо у сфері польсько-українських відносин.

Що з цим робити?

Дії української влади не завжди зрозумілі. Наприклад, Київ не може виразно пояснити, чому спочатку видає заборону в’їзду мера Перемишля, а потім відкликає його; іноді він говорить про «російської провокації» і не може уявити жодних доказів її; не захищає українських трудових мігрантів у Польщі, яких польський міністр називає «мільйоном біженців від війни».

Це також результат бездіяльності офіційної Варшави і «Права і справедливості», депутати якої, з одного боку, називають Україну партнером, яка бореться з російською агресією, а з іншого — у страху перед втратою електорату бояться відкрито засудити антиукраїнські акції на території Польщі.

Таким чином пов’язані з Росією польські праві готуються до жнив: вони вже побудували свої, нехай невеликі, структури; вони вже підбирають «патріотичний» електорат від «Права і справедливості»; вони вже створили легкого ворога — українця.

Україна тим часом не помічає загрози на західному кордоні, оскільки вважає ці середовища в Польщі фейком: так, вони були фейком кілька років тому, проте сьогодні вони формують свою повістку на ґрунті настроїв польського суспільства.

Пофамільно. Хто роздмухує в Польщі антиукраїнську істерію

Контакт