Інформаційна війна: як вони маніпулюють нашою свідомістю

15.06.2018 12:20

Вони – це російські засоби масової інформації (ЗМІ). Практично всі вони за дуже незначним винятком під впливом путінського режиму зневажливо ставляться до української влади або й взагалі не визнають її. Вони постійно намагаються прищепити нам думку про те, що ця влада нібито незаконна, що вона утворилася шляхом змови і військового перевороту. І тепер нібито в Україні править хунта, бандерівці, нацисти, фашисти. Особливо гостро атакують вони керівників держави. Щоб підірвати довіру до президента, вони називають його диктатором, баригою, торгашем. Ім’я президента часто згадують в поєднанні з негативними персонажами. Якщо він підписав якийсь закон, то цей закон обов’язково обмежує права громадян. І до того ж закон цей президент підписав холоднокровно, наголошуючи на потребі «закручувати гайки». Так само зневажливо вони пишуть і говорять про прем’єр - міністра України. Кілька днів тому, коли глава уряду повідомив про розірвання економічних зв’язків з Росією, російські ЗМІ почали писати про нього як про одного з ватажків бандерівського режиму на прізвище Гройсман. А спікера українського парламенту зображають недорікою, нездатним вимовляти тверді приголосні. Вживаючи всі ці принизливі характеристики вони сподіваються, що у українців з’явиться негативне емоційне ставлення до осіб, які займають державні відповідальні посади. Якщо ж автори цих злісних вигадок не знаходять підстав для створення негативного образу керівників, то тоді в хід ідуть натяки: «циркулюють чутки, що…». Мовляв усі вони корупціонери, злодії, бюрократи, егоїсти, безвідповідальні особи, хабарники, грубіяни, жаднюги, садисти… Щоб сформувати незадоволення і недовіру серед рядових громадян України російські ЗМІ інформують нас нібито ми позбавлені прав і заслужених привілеїв. У нас, мовляв, режим відняв те, що ми повинні одержувати по закону. При цьому часто маніпулюють соціологічною статистикою, виділяючи ті цифри, які нібито свідчать про надзвичайно низький життєвий рівень у порівнянні з іншими народами. За задумом маніпуляторів ці цифри мають викликати симпатію і співчуття до жертв владного свавілля. Загалом усі російські ЗМІ розглядають нашу аудиторія як сіру і примітивну, мало читаючу і малопідготовлену, яку легко можна підкорити за допомогою крутих емоційних фраз. Ось деякі з них: «Что учудила Украина», «Позор Украины», «Плачевные итоги Украины». Привернувши увагу далі вони намагаються нав’язати нам думку про «згубність європейського вибору України», або про «знущання українського уряду», або «про атомну кризу України», або про ще якусь навмисно придуману чи перебільшену проблему. А хто не зверне увагу на повідомлення про «геноцид української науки» або про «гетто для російськомовних українців»? А як вони розповідають нам про « Кримнаш». Виявляється Росія не анексувала український півострів, а пішла назустріч кримчанам, які вирішили «добровільно приєднатися до великої Росії». Хоч тепер уже всі знають, якою була та добровільність під дулами автоматів і як вони сфальсифікували результати референдуму. Недарма Гебельс заздрив умінню московських пропагандистів перетворювати чорне на біле і навпаки. Постійно повторюючи ці брехні російські ЗМІ обдурюють нашу аудиторію, деформують свідомість наших людей, сіють розчарування, смуту і страх. Щоб впливати на протиборчу сторону вони проштовхують в українську аудиторію російські фільми, книги і журнали, борються за збереження комуністичних пам’ятків, продовжують культивувати радянські пам’ятні дати, типу 23 лютого або 9 травня, розповідають нам про непереможну російську армію. Вони часто також апелюють до «таємних архівів» або «раніше закритих документів». Насправді суть цих відкриттів - звичайна містифікація матеріалів на потребу пропагандистського моменту. Важливо зазначити, що російські маніпулятивні прийоми часто застосовують і наші «гібридні телеканали» - News One, 112 канал, Інтер та ZIK. Вони запрошують на передачі опозиційних політиків і депутатів, таких як Євген Мураєв, Вадим Рабинович, Євген Червоненко. Ще зовсім недавно цим займались також Саакашвілі, Надія Савченко та Рубан. Вони залюбки вели антиукраїнську пропаганду. А якщо запрошені не виявляють бажання грати за правилами каналу, їм просто затикають рот. Так, наприклад, сталося з відомим політичним експертом і блогером Сергієм Дацюком. До ефіру він дізнався, що в парламенті почали обговорювати ідею про введення військового стану на підконтрольній території Донбасу. Але в ефірі його попросили коментувати погоду в Києві. Коли Дацюк зазначив, що доцільніше зараз аналізувати ідею оголошення воєнного стану, ведучі подали коментар Геннадія Москаля про погоду на Закарпатті. Після цього вони знову запропонували експерту з політичних питань коментувати погоду. Сергій Дацюк відмовився брати участь у продовженні передачі і залишив студію. На знак солідарності з ним багато експертів оголосили 112 каналу бойкот. На згаданих каналах часто намагаються повторити шлях російського телебачення, яке давно вже перетворило фахові експертні дискусії на балаган, низькопробну телепропаганду. Скеровують їх на цей шлях опозиціонери й «українські емігранти» - діячі колишнього режиму Януковича, що окопалися в Росії і співпрацюють з Кремлем. Під впливом цих скерувань на каналі ZIK, наприклад, докотилося до того, що почали закликати до саботажу мобілізації в українську армію. Однак схилити українську аудиторію на свій бік автори цих маніпуляцій не можуть. І вже ніколи не зможуть, бо за роки незалежності істотно змінилася наша дійсність і психологія населення, яке тепер не хоче повертатись в імперське стійло. Не зможуть, бо не розуміють і не уявляють наші справжні цінності, орієнтації та ідеали.

Назад

Контакт

IF.LIVE

© 2016 Усі права захищені.

cтворити безкоштовний сайтWebnode